1. Фразеологічний словник української мови

вішатися

ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю кому, несхв. Нав’язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків). — Ти, Яринко, йому на шию не вішайся, ми й почекати можемо... У нас тих женихів хоч греблю гати... (М. Зарудний); — Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Панас Мирний); — Сяя (Оксана) повісилась на шию копитанові (капітанові), захотіла разом панею бути (Г. Квітка-Основ’яненко); Почувала (вона), що вільна вчинити, як хоче. Може, й справді своє треба ловити, хапати? Інші самі ладні йому на шию кинутися, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира до безтяму... (О. Гончар); — Утік! Боягуз, утік від молодої жінки, що не почепилася йому на шию з першої зустрічі! (Іван Ле).

хоч ві́шайся. Уживається для вираження відчаю, безсилля у зв’язку з нудьгою, неможливістю знайти вихід із складного становища і т. ін. Ну, хоч вішайся, хоч крізь землю провались на якийсь час, щоб усі ті злі язики примовкли (В. Козаченко); — Нудно мені стало в Криничках, як ви пішли. Так нудно, що хоч вішайсь (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вішатися — ві́шатися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вішатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Набувати висячого положення; підвішуватися. На шию вішатися кому — нав'язуватися кому-небудь (про нескромних жінок). 2》 Кінчати життя самогубством через повішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вішатися — ВІ́ШАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Займати висяче положення; підвішуватися. Я вішаюся на турніку, але ніяк не можу підтягнутися хоч раз (із журн.). 2. Вчиняти самогубство шляхом повішення. Словник української мови у 20 томах
  4. вішатися — вішатися : ◊ вішатися без шну́рка́ → шнурок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. вішатися — ПОВІ́СИТИСЯ (позбавити себе життя перев. через повішення), ЗАДАВИ́ТИСЯ, УДАВИ́ТИСЯ (ВДАВИ́ТИСЯ) розм., ЗАВІ́СИТИСЯ діал., ПОВІ́ШАТИСЯ діал. — Недок.: ві́шатися, дави́тися, зада́влюватися рідко. Словник синонімів української мови
  6. вішатися — ВІ́ШАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Займати висяче положення; підвішуватися. ◊ На ши́ю ві́шатися кому — нав’язуватися кому-небудь (про нескромних жінок). Чимало вони світу пройшли — і усюди ж то дівчата їм на шию вішались (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  7. вішатися — Вішатися, -шаюся, -єшся гл. Вѣшаться. З тої досади узяв мотузок і пішов вішатися. Словник української мови Грінченка