віщувати

ВІДЧУВА́ТИ (інтуїтивно угадувати, здогадуватися), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ) рідше, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.: відчу́ти, почу́ти, провісти́ти, зачу́ти, спочу́ти, очу́ти. Вже на прохідній відчула: щось сталося. Неприємно вразила Марисю і похмурість вартового (О. Гончар); Почує (поет), що муза хоче зникнути і хапається затримати її (Леся Українка); Любо їй було чути себе загальною пестійкою (Г. Хоткевич); Болить материне серце — віщує щось (С. Васильченко); Пильно стежить око. І серце теж події провіща (М. Бажан); — Твоє нещастя зачуває лише моє перемучене серце (О. Кобилянська); Мені їх любі слова чуються, я їх кохання спочуваю, в мене серце схне (Марко Вовчок).

ПРОРОКУВА́ТИ (майбутнє), ПРОРО́ЧИТИ, ПРОРІКА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ПЕРЕДВІЩА́ТИ. — Док.: напророкува́ти, напроро́чити, проректи́, провісти́ти, навіщува́ти, передвісти́ти. Пророкував Зогаку звіздочот, Що буде смерть йому од Ферідуна (А. Кримський); — Не розчовпу, що ти пророчиш, — Еней Сивіллі говорив (І. Котляревський); Ще прийде кара на панів, розумні голови давно прорікали (К. Гордієнко); В одному селі, де спинився наш партизанський загін, кума Палажка на карти кинула, кінець скорий Гітлерові провіщала (Ю. Мокрієв); (Поліксена:) Кассандро, признавайся, значить, правда, що ти його кляла і віщувала йому й мідійцям згубу? (Леся Українка). — Пор. 1. грози́ти.

ПЕРЕДБАЧА́ТИ (уявляти дальший хід, розвиток чогось), ПРОВИ́ДІТИ уроч., ПРОЗИРА́ТИ уроч., ПЕРЕДХО́ПЛЮВАТИ уроч. рідше, ПРОЗРІВА́ТИ рідше; ЗАВБА́ЧУВАТИ (ЗАВБАЧА́ТИ) (перев. щодо явищ природи); ВІЩУВА́ТИ, ПРОРОКУВА́ТИ, ПРОРО́ЧИТИ, ПЕРЕДРІКА́ТИ, ПРОРІКА́ТИ, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ рідше), ПЕРЕДВІЩА́ТИ (висловлювати передбачуване); ПРОГНОЗУВА́ТИ спец. (на підставі наукових даних). — Док.: передба́чити, прозирну́ти, передхопи́ти, прозрі́ти, завба́чити, передректи́, проректи́, провісти́ти (провіщува́ти рідше), передвісти́ти. Як і передбачив Порфир, від Тихої могили екскурсанти потяглись до.. наукової станції (О. Гончар); Ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, — Як же серце твоє не розбилось від лютого жалю? (Леся Українка); Дивлюся в далечінь — І крізь руїну й тьму майбутнє прозираю (Л. Первомайський); Максимові пригадалися думки з Шевченкового щоденника про Фультона і Уатта. "Як умів мудрий поет так прозріти майбутнє.." (Н. Рибак); Вміти "читати" хмари — значить завбачати погоду, твердять синоптики (з газети); Як Максим віщував, так і сталося (Н. Кобринська); Товариші пророкували йому професуру (С. Добровольський); Ректор.. поважав доцента, пророчив йому велике майбутнє (Григорій Тютюнник); Хоч славнозвісний професор і передрік смерть у найближчі години, Аркадій промучився ще понад тиждень (Ірина Вільде); Чує серце, правду Кобзар прорікав (К. Гордієнко); І ось він (супутник) показався на чорному небі, маленький і блискучий, там, де й провіщав Кочубей (В. Кучер); Якщо уважно стежити за життям лісових мешканців, то за їх поведінкою можна легко прогнозувати погоду (з газети).

ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ рідше) (своєю появою, проявами, поведінкою, словами тощо вказувати на якісь зміни, події та ін., що мають настати), ПЕРЕДВІЩА́ТИ, ЗВІЩА́ТИ, ВІЩУВА́ТИ, ОБІЦЯ́ТИ, ПРОРОКУВА́ТИ книжн., поет., ПРОРО́ЧИТИ книжн., поет., ПРОРІКА́ТИ заст., поет., ПРИРІКА́ТИ заст., поет. — Док.: провісти́ти, провіщува́ти, передвісти́ти, звісти́ти, напророкува́ти, напроро́чити, проректи́, приректи́. Потемніле від глибоко прихованої скорботи, дідове обличчя не провіщало нічого радісного (Я. Гримайло); Постріл провістив, що для диких плес скінчилась ера мирного життя (Ю. Мушкетик); Починають шуміти дерева, передвіщаючи грозу (А. Шиян); На Вітоші світає, Палає хмарка біло-золота, Звіщаючи, що швидко день настане (П. Воронько); Ті рідкі випадки, коли їх очі стрічались, були пам'ятні Лазареві і віщували недобре (М. Коцюбинський); На деякий час запала мовчанка, що обіцяла ще більшу сварку (Григорій Тютюнник); Та й сни були, як і життя — страшні та неодрадні.. Що вони віщують, що пророкують? (Панас Мирний); Птахи пророчили весну (В. Швець); Як меч, він (Т. Шевченко) слово піднімав, і в сонце правди й волі вірив, і світлу долю прорікав (І. Гончаренко).