віщун

Значення в інших словниках

1. віщун — віщу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. віщун — -а, ч. 1》 заст. Той, хто віщує, пророкує що-небудь. 2》 перен., поет. Ознака, прикмета того, що настане. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віщун — ВІЩУ́Н, а́, ч. 1. Те саме, що віду́н; ясновидець. [Долон:] Пророчице, скажи, чи я верну [вернуся] живий з моєї справи? [Кассандра:] Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів?... Словник української мови у 20 томах
4. віщун — див. домовик; чародій Словник синонімів Вусика
5. віщун — ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛ книжн., уроч., ірон., ВІЩУ́Н заст.; ВІДУ́Н заст. (у давніх слов'ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Словник синонімів української мови
6. віщун — ВІЩУ́Н, а, ч. 1. заст. Той, хто віщує, пророкує що-небудь. [Долон:] Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи? [Кассандра:] Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів? (Л. Укр., II, 1951, 269); — Не вгадав, не вгадав!... Словник української мови в 11 томах
7. віщун — Віщун, -на м. Вѣщунъ, предсказатель. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Котл. Н. П. 365. Під бороною з залізними або осиковими зубцями можна виховать пса віщуна-ярчука. Ном. № 291. Словник української мови Грінченка