віяльце
ВІ́ЯЛЬЦЕ, я, с. Зменш. до ві́яло 1.
Прикажчики в магазинах стоять з пальмовими віяльцями (Л. Укр., V, 1956, 15);
Засушені квіти, без кольору і запаху, майстерні віяльця з слонової кості і пер чужоземних птахів.. — все те висіло на стінах (Вільде, Сестри.., 1958, 451).
Словник української мови (СУМ-11)