віяльниця

ВІ́ЯЛЬНИЦЯ, і, ж.

1. Жін. до ві́яльник.

2. рідко. Те саме, що ві́ялка.

Вже розжився трохи: купив собі віяльницю (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. віяльниця — ві́яльниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. віяльниця — -і, ж. 1》 Жін. до віяльник. 2》 рідко. Те саме, що віялка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віяльниця — ВІ́ЯЛЬНИЦЯ, і, ж. 1. Жін. до ві́яльник. Серед зафіксованих на плівку моментів буденного життя й праці покутян особливу увагу привернула фотографія жінки-віяльниці, яку на всесвітній виставці у Чикаго 1933...  Словник української мови у 20 томах
4. віяльниця — ВІ́ЯЛКА (сільськогосподарська машина для очищення зерна від домішок), ВІ́ЯЛЬНИЦЯ рідше, МЛИНО́К рідше; ФУ́ХТЕЛЬ (віялка найпростішої конструкції). Давид крутив віялку (А. Головко); Вже розжився трохи: купив собі віяльницю (Словник...  Словник синонімів української мови
5. віяльниця — Ві́яльниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. віяльниця — Віяльниця, -ці ж. Вѣялка. Вже розжився трохи: купив собі віяльницю. Александров. у. (Залюбовск.). см. війка.  Словник української мови Грінченка