в’язь

В’ЯЗЬ¹, і, ж.

1. У будівництві — спосіб скріплювання дерев’яних частин будівлі врубуванням.

Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (Стельмах, Хліб.., 1959, 83).

2. бот. Те саме, що за́в’язь.

Онисько знайшов аж десять стиглих кавунів, у котрих коло хвостика кучерява в’язь поприсихала (Н.-Лев., І, 1956, 503);

Старий підходить до озера, на якому ворушаться надвечірні дукати сонця і перша в’язь молоденької, дрібної, мов просо, ряски (Стельмах, Хліб.., 1959, 434).

3. Вид старовинного декоративного письма, у якому окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент.

Над дверима слов’янською в’яззю напис: "Українська книгарня" (Головко, II, 1957, 450);

Дрібною арабською в’яззю, але ще не задавненим чорнилом було там написано: "Аллагу акбар" (Ле, Міжгір’я, 1953, 549).

В’ЯЗЬ², я, ч. Прісноводна риба родини коропових.