гагакнути
ГАГА́КНУТИ, ну, неш, док., рідко.
1. неперех. Однокр. до гага́кати.
— Кури, питаю, мої надворі?! Га?! — гагакнув голова (Вишня, І, 1956, 439).
2. перех., перен., розм. Ударити.
Дід як гагакне сома веслом по голові (Вишня, II, 1956, 253).
Словник української мови (СУМ-11)