гадання

ГАДА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. гада́ти¹.

Від дум і гадання розпухала [у Надії] голова. В горлі запікалась гіркота (Баш, Надія, 1960, 153);

Перший етап розмови про голодностепське будівництво, етап дискусій, гадання закінчився (Ле, Міжгір’я, 1953, 122).

ГАДА́ННЯ², я, с. Дія за знач. гада́ти².

— Боже мій, — скрикнула пані, — збавила мені усе гадання! (Вовчок, І, 1955, 30).

Значення в інших словниках

1. гадання — Гада́ння: — базікання [X] — балаканина, базікання [1]  Словник з творів Івана Франка
2. гадання — гада́ння 1 іменник середнього роду думання гада́ння 2 іменник середнього роду, істота ворожіння розм.  Орфографічний словник української мови
3. гадання — I -я, с. Дія за знач. гадати I. II -я, с. Дія за знач. гадати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гадання — ГАДА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. гада́ти¹. Від дум і гадання розпухала голова. В горлі запікалась гіркота (Яків Баш); Перший етап розмови про голодностепське будівництво, етап дискусій, гадання закінчився (Іван Ле). ГАДА́ННЯ², я, с., прост. Дія за знач.  Словник української мови у 20 томах
5. гадання — ВОРОЖІ́ННЯ (угадування чого-небудь на картах, по долоні і т. ін.); ВОРОЖБА́ заст., ВОРОЖБИ́ТСТВО заст., ГАДА́ННЯ заст. Я не вірю, щоб циганка по руці що-небудь знала І яка буває доля — По долоні угадала, І щоб з того ворожіння вийшла правда (Я.  Словник синонімів української мови
6. гадання — Гада́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гадання — Гада́ння, -ня с. Размышленіе, помыслы, думаніе.  Словник української мови Грінченка