гаденя
ГАДЕНЯ́, я́ти, с.
1. Маля гада (у 1 знач.).
2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину.
Один [кріпак] і впав. Кров йому аж ллє, посинів увесь, лежить, а це гаденя, Свенціцький, нагаєм його (Тулуб, Людолови, I, 1957, 48);
// Уживається як лайливе слово.
І враз він дівчинку шалено одірвав Од діда кволого.. І крикнув: "Коню мій! Ану-бо копитами Стопчи маленьке це шкідливе гаденя!" (Рильський, II, 1956, 16).
Словник української мови (СУМ-11)