гаденя

ГАДЕНЯ́, я́ти, с.

1. Маля гада (у 1 знач.).

2. перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину.

Один [кріпак] і впав. Кров йому аж ллє, посинів увесь, лежить, а це гаденя, Свенціцький, нагаєм його (Тулуб, Людолови, I, 1957, 48);

// Уживається як лайливе слово.

І враз він дівчинку шалено одірвав Од діда кволого.. І крикнув: "Коню мій! Ану-бо копитами Стопчи маленьке це шкідливе гаденя!" (Рильський, II, 1956, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаденя — гаденя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гаденя — -яти, с. 1》 Маля гада (у 1 знач.). 2》 перен., зневажл. Про злу, підступну молоду людину. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаденя — ГАДЕНЯ́, я́ти, с. 1. Маля гада (у 1 знач.). На землі розлазилися малі гаденята (А. Чайковський); Непрозорою тьмою покрилася вся земля, а може, під цю хвилю всі на ній заснули, і в темряві трісло [тріснуло] одне з гадючих яєць... Словник української мови у 20 томах
  4. гаденя — Гаденя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)