1. Словник української мови в 11 томах

гаддя

ГА́ДДЯ, я, с. Збірн. до гад.

Сидить коваль у темниці, світла божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Кобр., Вибр., 1954, 179);

Кам’янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки, різне гаддя (Ю. Янов., І, 1958, 509);

*Образно. А вітер потужно роздимав полум’я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед (Гончар, Новели, 1954, 112);

— Дотепер не був я шахраєм та й відтепер не гадаю ним бути… Гаддя ви сорокате! (Вільде, Повнол. діти, 1960, 375).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаддя — га́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гаддя — -я, с. Збірн. до гад 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаддя — ГА́ДДЯ, я, с. Збірн. до гад. І затремтять перед Моїм [Бога] лицем морські риби та птаство небесне, і польова звірина, всяке гаддя, що плазує по землі, і всяка людина, що на поверхні землі (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  4. гаддя — Гаддя́, -ддя́, -ддю́, -ддя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гаддя — Гаддя, -дя соб. = гади [гад]. Гадє підь землю ховає сі на зіму. ЕЗ. V. во. Словник української мови Грінченка