1. Словник української мови у 20 томах

гаддя

ГА́ДДЯ, я, с.

Збірн. до гад.

І затремтять перед Моїм [Бога] лицем морські риби та птаство небесне, і польова звірина, всяке гаддя, що плазує по землі, і всяка людина, що на поверхні землі (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Сидить коваль у темниці, світла Божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Н. Кобринська);

Кам'янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки, різне гаддя (Ю. Яновський);

– Дотепер не був я шахраєм та й відтепер не гадаю ним бути... Гаддя ви сорокате! (Ірина Вільде);

* Образно. А вітер потужно роздимав полум'я, багряне гаддя проповзало поміж людей, рвалося вперед (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаддя — га́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гаддя — -я, с. Збірн. до гад 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаддя — Гаддя́, -ддя́, -ддю́, -ддя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гаддя — ГА́ДДЯ, я, с. Збірн. до гад. Сидить коваль у темниці, світла божого не бачить, холодно та вогко, жаби та інше гаддя повзає по тілі (Кобр., Вибр., 1954, 179); Кам’янистий берег Сугаклею заселяли жаби, ящірки, різне гаддя (Ю. Янов., І, 1958, 509); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  5. гаддя — Гаддя, -дя соб. = гади [гад]. Гадє підь землю ховає сі на зіму. ЕЗ. V. во. Словник української мови Грінченка