гадатися

ГАДА́ТИСЯ, а́ється, недок., безос.

1. Виникати в уяві; уявлятися, здаватися.

Як зазнати чоловіка у красі його, у квіту, в силі, як зазнати його доброго, а час піде та усе ізможе, то інше покажеться, ніж гадалося (Марко Вовчок);

Тоді гадалося, що молодість, як море, ніколи й ніде не кінчається, але от він прожив на морі не один і не два десятки років, і вже все минуло, і молодості нема й сліду (П. Загребельний);

Мені гадається, що повністю відгородитись від глядача, замкнутись у собі актор не може (з мемуарної літ.).

2. Бути в думці; думатися.

Вона почутила, що з того лиця на неї дихнуло таким щастям, таким коханням, про яке їй в інститутських мріях і обожуваннях навіть і не гадалось, і не снилось, її лице зблідло, а голова, оповита локонами, схилилась (І. Нечуй-Левицький);

Звичайно, події пішли трохи не так, як гадалося, але хто знав, як було б краще (В. Винниченко);

Через те, що вона [любов] потай народжується і тихцем в зітханнях чи сльозах умирає, менше гадається і говориться про неї (М. Стельмах).

3. з інфін. Мати намір що-небудь робити.

Запроектовані запобіжні засоби гадалося будувати в останню чергу (Іван Ле).