1. Словник української мови у 20 томах

гадати

ГАДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок.

1. про кого – що і без дод. Думати, розмірковувати.

– І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, Про інше гадати... (Я. Щоголів);

Піди вкладися гарно спати, А послі [після] будеш і гадати, Спочинь та вже тогді [тоді] міркуй! (І. Котляревський);

Чіпка йде з боку отари, похнюпивши голову .. Нічого він не думає, не гадає... (Панас Мирний);

Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда (Леся Українка);

* Образно. Хотів би я знати, – та хто теє скаже! Хто скаже мені, що могили гадають... (П. Тичина);

// Мріяти.

– Чи про такі очі я гадала, як вас [рушники] під калиною вишивала, – подумала Лукина (І. Нечуй-Левицький);

Мати собі планувала, як її син буде вченим, не гибітиме під землею, як батько. Гадала й від радості плакала (П. Панч).

2. перев. із спол. що. Припускати, передбачати, мати думку, міркування з якого-небудь приводу; вважати.

Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Молотьбу скінчили вчасно. Зерна, правда, одержали менше, ніж гадали (О. Донченко);

– А я так гадаю, що тобі треба негайно залишити збори, – сказала, стримуючи хвилювання, Ольга Ярош (А. Шиян);

– Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати? (О. Довженко);

– Ми вже гадали, що скоїлось якесь лихо (Р. Андріяшик).

3. з інфін. Мати намір що-небудь робити.

Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань з молдаванського життя (М. Коцюбинський);

// Сподіватися.

Т. Шевченко гадав побачити свою п'єсу на сцені Александрінського театру в Петербурзі у 1843 році (з наук. літ.).

Ду́мати (гада́ти) ду́му (ду́мку, га́дку, думки́-га́доньки) див. ду́мати.

◇ (1) І не гада́ти і не сни́ти – зовсім не сподіватися.

– Ходім зараз до вас, порадимося ще з Остапом... І не гадав і не снив навіть [зустрітися]... Правду кажуть: гора з горою... хе-хе-хе! (М. Коцюбинський).

ГАДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., кому, на кого, на чому, по чому і без дод., прост.

Ворожити.

І він [цар Манасія] перепровадив свого сина через огонь, і гадав, і ворожив, і настановив викликувачів духів померлих та духів віщих, і багато робив зла в очах Господа, щоб гнівити Його (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Вона тут тілько [тільки] і робила, Що всім гадала, ворожила (І. Котляревський);

Звечора під Новий год Дівчата гадали (Л. Боровиковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гадати — гадати чи ворожити? Первісне й основне значення дієслова гадати – “думати, розмірковувати”. Про те свідчать як похідні від нього на рівні лексики і фразеології (гадка, вигадка, вигадливий, вигадник, загаданий, думати-гадати, губитися в гадках... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. гадати — гада́ти 1 дієслово недоконаного виду думати гада́ти 2 дієслово недоконаного виду ворожити рідко Орфографічний словник української мови
  3. гадати — Думати, міркувати, розмірковувати; Р. мріяти; (з нст. сл. що) вважати; (наперед) передбачати, припускати; (піти) мати намір, збиратися; Р. сподіватися Словник синонімів Караванського
  4. гадати — I -аю, -аєш, недок. 1》 про кого – що і без додатка. Думати, розмірковувати. || Мріяти. 2》 перев. із спол. що. Мати думку, міркування з якого-небудь приводу; вважати. || Передбачати, припускати. 3》 з інфін. Мати намір що-небудь робити. || Сподіватися. II -аю, -аєш, недок. Ворожити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гадати — Ви гадаєте, що я з тих, що нічо по них. Ви мене недцінюєте, буцім то я нічого путнього зробити не годен. Гадає, що Бога за ноги зловив. Думає, що щастя все буде з ним. Гадаєш, що нема понад тебе і попову свиню. Іронічно до дуже зарозумілого чоловіка. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. гадати — див. думати; мріяти; підозрівати Словник синонімів Вусика
  7. гадати — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). Фразеологічний словник української мови
  8. гадати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. Словник синонімів української мови
  9. гадати — Гада́ти, -да́ю, -да́єш, -да́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. гадати — ГАДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. 1. про кого — що і без додатка. Думати, розмірковувати. — І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, Про інше гадати… (Щог., Поезії, 1958, 59); Піди вкладися гарно спати, А послі [потім] будеш і гадати. Словник української мови в 11 томах
  11. гадати — Гадати, -даю, -єш гл. 1) Думать, размышлять, помышлять, предполагать, воображать. Я козак молод, гадаю, що я собі пароньки не маю. Мет. 17. Ой ти, козаче, що ти думаєш-гадаєш? Мет. 81. Коника сідлає, а на Бога не гадає. Гол. І. 11. 2) = згадувати. Словник української мови Грінченка