гадати

ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. — Наш колектив вважає, що доноси принижують людину (О. Гончар); Так, ти стаєш мені на дорозі і уважаєш, що маєш на мене право (М. Коцюбинський); Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів.. скривдив (Марко Вовчок); Тимко ще трохи чекав, гадаючи, що, може, вона вийде (Григорій Тютюнник); Не помисли.., Що до тебе я став не таким (М. Старицький); Товариство (Кирило-Мефодіївське) покладало, що перше всього треба кріпакам дати волю (Панас Мирний); — Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив (М. Коцюбинський); Не допускаючи цього, він, проте, іноді помірковував, що.. його вб'ють і тоді Орися вийде заміж за іншого (Григорій Тютюнник); Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде).

ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; МІРКУВА́ТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗГА́ДУВАТИ, РОЗМИШЛЯ́ТИ, РОЗМИ́СЛЮВАТИ, МІЗКУВА́ТИ розм., РОЗДУ́МУВАТИСЯ розм., РОЗУМУВА́ТИ розм., МЕТИКУВА́ТИ розм., КУМЕ́КАТИ розм., МИКИ́ТИТИ розм., РОЗКИДА́ТИ перев. із сл. розумом, умом і т. ін., розм., КМІТИ́ТИ (КМЕТИ́ТИ) розм., КМІТУВА́ТИ (КМЕТУВА́ТИ) розм., ГАДКУВА́ТИ діал., МУСУВА́ТИ діал. (перев. без додатка — заглиблюватися в якісь думки, зважуючи, враховуючи всі деталі); НОСИ́ТИСЯ з чим, розм. (приділяти надто багато уваги чомусь). — Док.: поду́мати, погада́ти, поми́слити, зміркува́ти, розміркува́ти, розми́слити, помізкува́ти, пометикува́ти, покуме́кати, розки́нути, подиви́тися розм. — Нема тобі чого думати та гадати. Гаятись тепер небезпечно.., їдь і не сперечайся! (І. Нечуй-Левицький); Те, чого Левенець не мав і в думці, Самусь уже знав, як таблицю множення (П. Загребельний); Ченці і барони Розвернулись у будинках І гадки не мають — Бенкетують (Т. Шевченко); Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся, Як Турна-ворога побить (І. Котляревський); Не візьму Марти я й сам, — помишляю (Марко Вовчок); Почав (Лазаревський) міркувати, чим і як допомогти Тарасу Григоровичу (З. Тулуб); Роздумуючи та розмірковуючи, вийшли наші друзі бруківкою за село (Д. Бедзик); Об чім же вона там не думала?.. об чім не розмишляла?.. чого то не розгадувала?.. (Г. Квітка-Основ'яненко); Розмислюючи, давав (Вишневецький) накази (І. Ле); З якогось часу Миколі починало подобатись мізкувати над задачками (Ю. Мушкетик); Частенько-часто, сидячи поруч із дівчиною, роздумувався він про свою жінку (Марко Вовчок); Сидячи вечорами в своїй кімнаті, самотній і худий, Льова Роттер отак невесело розумував (В. Підмогильний); Сидю я самотою в хаті та вже метикую: чи й, справді, не розлучиться мені з чоловіком? (А. Кримський); — Моя це і єсть пропозиція про червоний прапор; — от нехай Максим скаже: кумекали ми з ним про це ще в потаємному гуртку (Ю. Смолич); "Що робить?" — микитив наш Клим Нетудихата (С. Олійник); Дружина лише вражено зітхала, в душі горда за чоловіка, що вільно розкидав умом, удався на складні міркування (К. Гордієнко); — Як би вислизнути з-під ласкавої опіки? — кмітували друзі (Я. Качура); Він не тямив себе і, гадкую, не пам'ятає, що кричав тоді (В. Дрозд); Довго він мусував про своє безталання (Словник Б. Грінченка); Чого ж триматись, чого ж мучитись, чого ж у сутінках носитися з болісними думками й догадками? (М. Стельмах); — Чіпко!.. — молила вона. — Покинь (розбій).. — Побачу, Галю. Подивлюся... (Панас Мирний). — Пор. обду́мувати.

МРІ́ЯТИ (створювати в уяві образ когось, чогось, поринати в мрії; прагнути в думках до когось, чогось), МА́РИТИ, ГАДА́ТИ, СНИ́ТИ, МРІ́ТИ розм.; ФАНТАЗУВА́ТИ (поринати в фантазії). Галина перед війною мріяла поступити в кіностудію (А. Шиян); Ходив Грицько і марив про те, як колись признаються вони одне одному в коханні (С. Васильченко); Повертався з чужими, Гадав всю дорогу, Як матусю ріднесеньку Стріну край порогу (П. Грабовський); Куриленко з тої ночі, коли зазнав нападу у вербах, ніби втеряв розум і снив Одаркою (І. Ле); Недарма мріла матінка І наяву і в снах, Що вийде син із затінку На сонце, як весна (М. Шпак); Сев почав фантазувати про далекі острови, про голих чорних королів і високі зелені пальми (Ю. Яновський). — Пор. вимрі́ювати.

НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь), ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ Й ГАДА́ТИ перев. при запереченні, розм.; СПОДІВА́ТИСЯ, СПОДІВА́ТИ заст. (з більшою певністю і на бажаніші результати); УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ) на що, із спол. що, заст., уроч. (твердо надіятися); РОЗРАХО́ВУВАТИ на кого-що, РАХУВА́ТИ на що, розм., БИ́ТИ на кого-що, розм. (на основі яких-небудь міркувань); ВА́ЖИТИ на кого — що (сподіваючись мати своїм). Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі і по вгородам (городах) (Г. Квітка-Основ'яненко); Сайгор даремно гадав заснути — не міг (М. Хвильовий); Не думав і не гадав зустріти тут приятеля; Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (І. Нечуй-Левицький); — Недобре чинити таке, гетьмане, — з докором проказав Демид, — уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак); — Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало); Правда, і Алі, і Фатьма.. не знали стежок і легко могли заблудитися в їх лабіринті — і на це рахувала погоня (М. Коцюбинський); — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка (Марко Вовчок).

ВОРОЖИ́ТИ (вгадувати що-небудь на картах, воску, по долоні і т. ін.), ГАДА́ТИ заст.; ЗАГА́ДУВАТИ (намагатися знайти відповідь за якимись прикметами). — Коли я була маленькою, то до нас зайшла ворожка-циганка і ворожила мені, що я буду щаслива (В. Гжицький); На далекій вежі видко магів вавілонських, що ворожать на зорях (Леся Українка); Пані сидить і гадає на картах (Марко Вовчок); Ну, Марусю, загадай, Віск на воду виливай; Що там виллється — пізнай, Як живе твій милий (Л. Боровиковський).