гаденя

ГАДЕНЯ́, я́ти, с.

1. Маля гада (у 1 знач.).

На землі розлазилися малі гаденята (А. Чайковський);

Непрозорою тьмою покрилася вся земля, а може, під цю хвилю всі на ній заснули, і в темряві трісло [тріснуло] одне з гадючих яєць, покладених неподалік Петрового дому, – з нього вилізло маленьке чорне гаденя (Валерій Шевчук).

2. перен., зневажл. Зменш. до гад 2.

Один [кріпак] і впав. Кров йому аж ллє, посинів увесь, лежить, а це гаденя, Свєнціцький, нагаєм його (З. Тулуб);

– От негідник малий! – мовила одна жінка. – Ану марш додому, гаденя! – підхопила друга (із журн.);

// Уживається як лайливе слово.

І враз він дівчинку шалено одірвав Од діда кволого .. І крикнув: “Коню мій! Ану-бо копитами Стопчи маленьке це шкідливе гаденя!” (М. Рильський);

– Ах ти гаденя! – засичав здоровань, із задоволенням далі відкручуючи моє вухо (із журн.).