гайний
ГА́ЙНИЙ¹, а, е, віол. Забарний.
— Коваль кує, — чуєте? — промовив Рясниченко до матері. — Чую, чую, — кує. Якась гайна робота (Вовчок, Вибр., 1937, 217).
ГА́ЙНИЙ², а, е, діал. Гайовий.
Повій, вітре гайний (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)