гайник
ГА́ЙНИК, а, ч., діал. Лісник, лісничий.
Був один гайник, котрий мав три сини. Він дуже постарів, скликав своїх синів і передав їм свою службу (Калин, Закарп. казки, 1955, 154);
Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (Турч., Зорі.., 1950, 53).
Словник української мови (СУМ-11)