гайник
ГА́ЙНИК, а, ч., діал.
Лісник, лісничий.
Батько Маріки тепер робив гайником у лісі (А. Турчинська);
– А коли гайником не буду, то й поготів пропаду! Адже живу в лісі на хазяйському осідку (С. Скляренко);
Був один гайник, котрий мав три сини. Він дуже постарів, скликав своїх синів і передав їм свою службу (А. Калин).
Словник української мови (СУМ-20)