галанці
ГАЛАНЦІ́, і́в, мн., діал. Вузькі штани.
А так же всі його підданці Носили латані галанці, Дивившись на свого царя (Котл., І, 1952, 164);
Писар, в картатих панських галанцях, щось вичитував з паперів (Стельмах, Хліб.., 1959, 219).
Словник української мови (СУМ-11)