галанці
ГАЛАНЦІ́, ҐАЛАНЦІ́, і́в, мн., заст.
Вузькі штани.
А так же всі його підданці Носили латані галанці, Дивившись на свого царя (І. Котляревський);
За столом зараз від Гордія сидів невеличкий риженький чоловічок, узутий у лаковані чоботи, куди були заправлені галанці тонкого синього сукна (Т. Осьмачка);
Писар, в картатих панських ґаланцях, щось вичитував з паперів (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)