галапас
ГАЛАПА́С, а, ч., діал.
Дармоїд.
Мов нараз світ погас, зблід наш Мирко, як хустина; вже сварить його й дитина, що він трут і галапас (О. Маковей);
В нім я бачу справжнього, думаючого й працюючого чоловіка, корисну одиницю в суспільстві, а не галапаса, який сам не знає, чого він жиє [живе] на світі (Б. Лепкий);
* Образно. Де розсядеться один такий галапас [будяк], там зараз біля нього видно цілу громаду менших, мабуть, паростків із його кореня (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)