галапас
ГАЛАПА́С, а, ч., діал. Дармоїд.
Мов нараз світ погас, зблід наш Мирко, як хустина; вже сварить його й дитина, що він трут і галапас (Мак., Вибр., 1954, 433);
*Образно. Де розсядеться один такий галапас [будяк], там зараз біля нього видно цілу громаду менших, мабуть, паростків із його кореня (Фр., IV, 1950, 325).
Словник української мови (СУМ-11)