галас
ГА́ЛАС, у, ч.
1. Безладне звучання багатьох голосів; крики, гамір.
Усі разом загомоніли, та той тієї, той своєї! Нічого не розбереш;.. один крик, галас… (Мирний, II, 1954, 229);
Птаство з галасом накинулось на розсипану мамалигу (Коцюб., І, 1955, 215);
Довго блукаю по базару.. Галас, лайка, шум од безперестанного руху безлічі людей, коней, волів, гарб (Кол., На фронті.., 1959, 82);
*Образно. Десь поблизу заторохтіли з усіх боків, захлинаючись, зенітки, знявся й інший вогнепальний галас (Ле, Право.., 1957, 149).
2. перен. Те саме, що ро́зголос; сенсація.
[Жандарм:] Будь спокійний. Не роби ніякої комедії, ніякого галасу (Фр., IX, 1952, 134);
[Косяк:] Я все знаю, тільки мовчу — галасу не люблю, в тиші кохаюся (Зар., Антеї, 1962, 244).
Словник української мови (СУМ-11)