галасати
ГАЛАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал. Сильно кричати.
Еней на старших галасає (Котл., І, 1952, 288);
[Захарко:] Іди, Домко, в хату та погодуй дитину: там так галасає, аж посиніло! (Кроп., І, 1958, 162);
Вночі я схоплювався і несамовито галасав, бо снилися страшні сни (Минко, Моя Минківка, 1962, 23).
Словник української мови (СУМ-11)