галасати
ГАЛАСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм.
Сильно кричати.
Еней на старших галасає (І. Котляревський);
[Захарко:] Іди, Домко, в хату та погодуй дитину: там так галасає, аж посиніло! (М. Кропивницький);
Вночі я схоплювався і несамовито галасав, бо снилися страшні сни (В. Минко);
Вечір. Діти галасають у дворі під вікном (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)