галасвіта
ГАЛА́СВІТА, присл., розм.
Невідомо куди; кудись.
Хочеться радіти весні, .. і хочеться поділитись з кимось настроєм своїм, і хочеться бігти – галасвіта! (Є. Гуцало);
Є на світі люди, які живуть тільки для себе. Хапають усе, що трапляється під руку, .. і біжать галасвіта, не знати куди (Ю. Мушкетик);
Він щез із села, подався десь галасвіта (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)