галасвіта
ГАЛА́СВІТА, присл., діал. Невідомо куди; кудись.
— Ні, з годину тому він був тут, — заперечив начальник цеху. — Прибіг.. в конторку,.. раптом наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Шовк., Інженери, 1956, 58).
Словник української мови (СУМ-11)