галасвіта
ГАЛА́СВІТА, присл., розм.
Невідомо куди; кудись.
Хочеться радіти весні, .. і хочеться поділитись з кимось настроєм своїм, і хочеться бігти – галасвіта! (Є. Гуцало);
Є на світі люди, які живуть тільки для себе. Хапають усе, що трапляється під руку, .. і біжать галасвіта, не знати куди (Ю. Мушкетик);
Він щез із села, подався десь галасвіта (О. Забужко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галасвіта — присл., діал. Невідомо куди; кудись. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галасвіта — ГАЛА́СВІТА, присл., діал. Невідомо куди; кудись. — Ні, з годину тому він був тут, — заперечив начальник цеху. — Прибіг.. в конторку,.. раптом наказав мені спинити цей корнюр на промивку і подався галасвіта (Шовк., Інженери, 1956, 58). Словник української мови в 11 томах