галасливий
ГАЛАСЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який галасує (у 1 знач.).
Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Копиленко);
На моріжку бігала голопуза дітлашня, галаслива та задерикувата (І. Білик);
// Сповнений галасу (у 1 знач.).
Місто росло гомінливе і галасливе, як і належить столиці (З. Тулуб);
Ліворуч розлігся галасливий, завзятий, торговельний і брудний Поділ (В. Винниченко);
Шумні й галасливі вулиці столиці (В. Владко).
2. перен. Який викликає сенсацію; гучний.
Кому було потрібно, щоб він став ще й перед судом у такій галасливій справі? (Іван Ле);
У тридцяті роки XX ст. галасливі новаторські гасла футуристів і конструктивістів закликали позбавлятись ліричності як елементу провінційності (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галасливий — (в якому є надмірність крику) гамірливий, бучний, голосний, (стишено) гомінкий. Словник синонімів Полюги
- галасливий — галасли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- галасливий — Крикливий, ГАМІРЛИВИЙ, верескливий; (натовп) гомінливий, гомінкий, стоголосий, стоязикий; (- аферу) гучний; галасуватий. Словник синонімів Караванського
- галасливий — -а, -е. 1》 Який галасує (у 1 знач.). || Сповнений галасу (у 1 знач.). 2》 перен. Який викликає сенсацію; гучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галасливий — див. крикливий; шумливий Словник синонімів Вусика
- галасливий — ГАЛАСЛИ́ВИЙ (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), ГАМІРЛИ́ВИЙ, ГАМІРНИ́Й, ГУЧНИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ГОМІНКИ́Й, БУЧНИ́Й, ГОЛОСНИ́Й, ШУМЛИ́ВИЙ, ГАЛАСУВА́ТИЙ розм. Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Словник синонімів української мови
- галасливий — Галасли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- галасливий — ГАЛАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який галасує (у 1 знач.). Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (Коп., Подарунок, 1956, 34); // Сповнений галасу (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
- галасливий — Галасливий, -а, -е Крикливый. Желех. Словник української мови Грінченка