1. Словник української мови у 20 томах

галасливо

ГАЛАСЛИ́ВО.

Присл. до галасли́вий.

Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м'яч (О. Копиленко);

Настя проголосила заручини, відтак усі почали галасливо їсти й пити (Валерій Шевчук);

// у знач. пред.

Скрізь було занадто людно, занадто світло й галасливо (В. Підмогильний);

В бодезі [корчмі] накурено, галасливо, душно (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. галасливо — галасли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. галасливо — Присл. до галасливий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. галасливо — ГАЛАСЛИ́ВО. Присл. до галасли́вий. Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м’яч (Коп., Земля.., 1957, 30); // у знач. присудк. сл. В бодезі [корчмі] накурено, галасливо, душно (Чаб., Балкан. весна, 1960, 7). Словник української мови в 11 томах