галасливо
ГАЛАСЛИ́ВО. Присл. до галасли́вий.
Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м’яч (Коп., Земля.., 1957, 30);
// у знач. присудк. сл.
В бодезі [корчмі] накурено, галасливо, душно (Чаб., Балкан. весна, 1960, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- галасливо — галасли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- галасливо — Присл. до галасливий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- галасливо — ГАЛАСЛИ́ВО. Присл. до галасли́вий. Діти галасливо ганяли по траві коло вузенького тротуару футбольний м'яч (О. Копиленко); Настя проголосила заручини, відтак усі почали галасливо їсти й пити (Валерій Шевчук); // у знач. пред. Словник української мови у 20 томах