галузка
ГАЛУ́ЗКА, и, ж. Зменш. до галу́за.
Іван накидав сухих галузок і підпалив (Коцюб., II, 1955, 347);
Тріщить ліщина, падають з неї галузки (Вишня, II, 1956, 154);
*У порівн. Рука хибнула, і булава, як зрубана галузка, зірвалася на землю (Ле, Наливайко, 1957, 419).
Словник української мови (СУМ-11)