гамірливий
ГАМІРЛИ́ВИЙ, а, е. Який зчиняє гамір; галасливий.
Поміж срібно-зеленими гілками тріпонуться при любовному цвіріньканні рухливі табунці гамірливих горобців (Круш., Буденний хліб.., 1960, 101);
Верескливий дзвінок відчиняє пащі класів і випускає з них гамірливих та веселих дівчат (Вільде, Повнол. діти, 1960, 155);
// Сповнений гамору.
Професор встав і пішов геть по довгому гамірливому коридору (Чаб.. Шляхами.., 1961, 19);
Поволі спадало збудження гамірливого дня, огортала землю своїми оксамитними крилами ніч (Вол., Самоцвіти, 1952, 27).
Словник української мови (СУМ-11)