гамірно
ГА́МІРНО. Присл. до гамірни́й;
// у знач. присудк. сл. Багато гамору.
В задимленій халупці ставало весело й гамірно (Коцюб., І, 1955, 371);
В хаті ставало гамірно від розмов, суперечок і сміху (Ткач, Плем’я.., 1948, 64).
Словник української мови (СУМ-11)