ганебний
ГАНЕ́БНИЙ, а, е. Який викликає ганьбу, осуд.
— Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (Донч., IV, 1957, 74);
// Вкритий ганьбою.
Сокира і хрест стали ганебною емблемою того чорно-сутанного поріддя, яке виплодилося на нашій землі під захистом Ватікану (Мельн., Поріддя.., 1959, 94);
Їхня-бо [емігрантів] батьківщина — то лакейські передпокої в панських палацах! Там вони житимуть аж до осикового кілка на їхніх ганебних могилах (Вишня, І, 1956, 294).
◊ Прико́вувати (прикува́ти) до гане́бного стовпа́ — піддавати ганьбі, осуду (в минулому карали злочинців тим, що прив’язували їх до стовпа на площі).
Горький приковував до ганебного стовпа конкретних виразників імперіалістичної ідеології і натхненників імперіалістичного розбою (Рад. Укр., 17.VI 1951, 3).
Словник української мови (СУМ-11)