ганебний

ГАНЕ́БНИЙ, а, е. Який викликає ганьбу, осуд.

— Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (Донч., IV, 1957, 74);

// Вкритий ганьбою.

Сокира і хрест стали ганебною емблемою того чорно-сутанного поріддя, яке виплодилося на нашій землі під захистом Ватікану (Мельн., Поріддя.., 1959, 94);

Їхня-бо [емігрантів] батьківщина — то лакейські передпокої в панських палацах! Там вони житимуть аж до осикового кілка на їхніх ганебних могилах (Вишня, І, 1956, 294).

◊ Прико́вувати (прикува́ти) до гане́бного стовпа́ — піддавати ганьбі, осуду (в минулому карали злочинців тим, що прив’язували їх до стовпа на площі).

Горький приковував до ганебного стовпа конкретних виразників імперіалістичної ідеології і натхненників імперіалістичного розбою (Рад. Укр., 17.VI 1951, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганебний — (який викликає ганьбу) безчесний, стидкий. Словник синонімів Полюги
  2. ганебний — гане́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. ганебний — (вчинок) безчесний, осуду гідний, осудний, осудливий, нечесний, підлий, паскудний, безсовісний, нелицарський, неподобний; (кінець) негідний, срамотний, безславний; (- смерть) собачий. Словник синонімів Караванського
  4. ганебний — [ганебнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. ганебний — -а, -е. Який викликає ганьбу, осуд. || Вкритий ганьбою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ганебний — ГАНЕ́БНИЙ, а, е. Який спричинює ганьбу, викликає осуд. – Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Вчинок [зрада] поганий, ганебний навіть, але скільки чоловіків .. Словник української мови у 20 томах
  7. ганебний — прип’я́ти (прип’ясти́, прикува́ти і т. ін.) до гане́бного стовпа́ кого. Осудити, затаврувати, викрити і т. ін. кого-небудь. Історично важливо об’єднати всі миролюбні сили, прип’яти до ганебного стовпа тих, хто загрожував людству атомною бомбою (Н. Фразеологічний словник української мови
  8. ганебний — ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Словник синонімів української мови
  9. ганебний — Гане́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ганебний — Ганебний, -а, -е Позорный, безчестный, постыдный. Словник української мови Грінченка