ганебний

гане́бний

[ганебнией]

м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганебний — (який викликає ганьбу) безчесний, стидкий. Словник синонімів Полюги
  2. ганебний — прип’я́ти (прип’ясти́, прикува́ти і т. ін.) до гане́бного стовпа́ кого. Осудити, затаврувати, викрити і т. ін. кого-небудь. Історично важливо об’єднати всі миролюбні сили, прип’яти до ганебного стовпа тих, хто загрожував людству атомною бомбою (Н. Фразеологічний словник української мови
  3. ганебний — (вчинок) безчесний, осуду гідний, осудний, осудливий, нечесний, підлий, паскудний, безсовісний, нелицарський, неподобний; (кінець) негідний, срамотний, безславний; (- смерть) собачий. Словник синонімів Караванського
  4. ганебний — ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Словник синонімів української мови
  5. ганебний — ГАНЕ́БНИЙ, а, е. Який викликає ганьбу, осуд. — Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (Донч., IV, 1957, 74); // Вкритий ганьбою. Словник української мови в 11 томах
  6. ганебний — -а, -е. Який викликає ганьбу, осуд. || Вкритий ганьбою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ганебний — Ганебний, -а, -е Позорный, безчестный, постыдный. Словник української мови Грінченка
  8. ганебний — ГАНЕ́БНИЙ, а, е. Який спричинює ганьбу, викликає осуд. – Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко); Вчинок [зрада] поганий, ганебний навіть, але скільки чоловіків .. Словник української мови у 20 томах
  9. ганебний — гане́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  10. ганебний — Гане́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)