1. Словник української мови у 20 томах

ганебний

ГАНЕ́БНИЙ, а, е.

Який спричинює ганьбу, викликає осуд.

– Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Донченко);

Вчинок [зрада] поганий, ганебний навіть, але скільки чоловіків .. зраджують своїх жінок! (Б. Антоненко-Давидович);

// Вкритий ганьбою.

А коли ти англійській короні віддаси королівство своє, знай, що в тую ганебну годину пропаде й панування твоє (Леся Українка);

Вони утікали від цього місця, як від місця ганебного, як від місця довершеного тяжкого гріха (І. Багряний);

– О, яка ганьба! Дике століття! Матка боска, нащо мені дала народитися в ці ганебні часи!.. (О. Гончар);

Ніхто не принесе Сіркові ганебної вісті про козака Перехреста! (Ю. Мушкетик);

// у знач. ім. гане́бне, ного, с. Те, що викликає ганьбу, осуд.

– Уявіть, що людина настільки переродилася, що для неї наші поняття про ганебне цілком чужі! (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ганебний — (який викликає ганьбу) безчесний, стидкий. Словник синонімів Полюги
  2. ганебний — гане́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. ганебний — (вчинок) безчесний, осуду гідний, осудний, осудливий, нечесний, підлий, паскудний, безсовісний, нелицарський, неподобний; (кінець) негідний, срамотний, безславний; (- смерть) собачий. Словник синонімів Караванського
  4. ганебний — [ганебнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. ганебний — -а, -е. Який викликає ганьбу, осуд. || Вкритий ганьбою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ганебний — прип’я́ти (прип’ясти́, прикува́ти і т. ін.) до гане́бного стовпа́ кого. Осудити, затаврувати, викрити і т. ін. кого-небудь. Історично важливо об’єднати всі миролюбні сили, прип’яти до ганебного стовпа тих, хто загрожував людству атомною бомбою (Н. Фразеологічний словник української мови
  7. ганебний — ГАНЕ́БНИЙ (вартий ганьби, осуду), БЕЗСЛА́ВНИЙ, БЕЗЧЕ́СНИЙ, СОРО́МНИЙ, СТИДКИ́Й, СТИДНИ́Й. Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (О. Словник синонімів української мови
  8. ганебний — Гане́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ганебний — ГАНЕ́БНИЙ, а, е. Який викликає ганьбу, осуд. — Коли людина просить пробачити її, то це значить, що вона засуджує свій вчинок, визнає його недостойним, ганебним (Донч., IV, 1957, 74); // Вкритий ганьбою. Словник української мови в 11 томах
  10. ганебний — Ганебний, -а, -е Позорный, безчестный, постыдный. Словник української мови Грінченка