гарматник
ГАРМА́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець, який обслуговує гармату.
Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Янов., І, 1958, 141);
Гарматникам, пішим, кінноті 1 флотові — честь і любов (Рильський, І, 1956, 341).
Словник української мови (СУМ-11)