гарматник
ГАРМА́ТНИК, а, ч.
Військовослужбовець, який обслуговує гармату; артилерист.
Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Яновський);
Гарматникам, пішим, кінноті І флотові – честь і любов (М. Рильський);
– Розвертайсь! – гукнув Анастас до гарматників. Коні круто описали дугу, і жерло гармати, здригнувшись, туго вперлося в тривожний затьмарений захід (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)