гармаш
ГАРМА́Ш, а́, ч.
1. іст. Майстер, який виготовляв і лагодив гармати.
[Мар'яна:] Начиніть набоями гармати! [Катря:] А покажіть нам, діду, як і що. [Дід:] Був гармашем, то стану у пригоді (М. Старицький).
2. розм. Те саме, що гарма́тник.
Гей, гармаші! озвітесь із гармат! (Сл. Гр.);
Чому гармаші, поскладавши тілогрійки, не відлучаючись ні на секунду від своїх гармат, стоять біля них у таких по-мисливському напружених позах? (О. Гончар);
Батальйон рушив. Попереду – автоматники: одна колона, друга, третя, потім рота протитанкових рушниць, за нею – ми, після нас – гармаші, а в хвості – господарники, санчастина й інші служби батальйону (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)