гармидер
ГАРМИ́ДЕР, у, ч., розм.
1. Безладний галас; метушня.
Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі (Т. Шевченко);
Незабаром тріскотнява і гармидер знялись і ліворуч в лощині, десь зовсім близько, де було досі порівняно спокійно (О. Гончар);
Наступного ранку мене розбудив гармидер: братва ділила сухий пайок (Є. Доломан).
2. Відсутність або порушення ладу; безладдя.
Любов Хведорiвна, як буря, налетить, наробить гармидеру, весь двiр стурбує, догори дном переверне, а як вiд'їде, то знову маєш роботу, заки все на своє мiсце повернеш (Б. Лепкий);
Серед гармидеру, що панує у покої, де, здавалося, ніхто ніколи не прибирав, він почував себе невимушено і більше ніж добре (Н. Рибак).
3. перен., рідко. Майно.
– Бідував я рік, бідував і другий, а далі дивлюсь, що непереливки, кинув я к нечистому своє ремество. Спродав я свій гармидер (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)