гармидер
ГАРМИ́ДЕР, у, ч., розм.
1. Безладний галас; метушня.
Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі (Шевч., І, 1951, 318);
Незабаром тріскотнява і гармидер знялись і ліворуч в лощині, десь зовсім близько, де було досі порівняно спокійно (Гончар, III, 1959, 138).
2. Відсутність або порушення ладу; безладдя.
Серед гармидеру, що панує у покої, де, здавалося, ніхто ніколи не прибирав, він почував себе невимушено і більше ніж добре (Рибак, Помилка.., 1956, 57).
3. перен., рідко. Майно.
— Бідував я рік, бідував і другий, а далі дивлюсь, що непереливки, кинув я к нечистому своє ремество. Спродав я свій гармидер (Н.-Лев., І, 1956, 66).
Словник української мови (СУМ-11)