1. Словник української мови у 20 томах

гарматник

ГАРМА́ТНИК, а, ч.

Військовослужбовець, який обслуговує гармату; артилерист.

Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Яновський);

Гарматникам, пішим, кінноті І флотові – честь і любов (М. Рильський);

– Розвертайсь! – гукнув Анастас до гарматників. Коні круто описали дугу, і жерло гармати, здригнувшись, туго вперлося в тривожний затьмарений захід (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарматник — гарма́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гарматник — -а, ч. Військовослужбовець, який обслуговує гармату. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарматник — див. артилерист Словник синонімів Вусика
  4. гарматник — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Словник синонімів української мови
  5. гарматник — ГАРМА́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець, який обслуговує гармату. Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Янов., І, 1958, 141); Гарматникам, пішим, кінноті 1 флотові — честь і любов (Рильський, І, 1956, 341). Словник української мови в 11 томах