гармонічний
ГАРМОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до гармонії ( див. гармо́нія¹ 1).
Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору (Мист., 6, 1955, 10);
Поряд з мелодичним слухом існує слух гармонічний, який характеризується відчуттям у співзвучності кількох висот в одному тембрі (Рад. психол. наука.., 1958, 16).
2. рідко. Те саме, що гармоні́йний 2.
[Макс:] Жодна мускульна робота не обходиться без участі мозку. Наша мета — гармонічний розвиток всієї людини, — і тіла й душі (Коч., II, 1956, 267).
Словник української мови (СУМ-11)