гармонічно
ГАРМОНІ́ЧНО, рідко. Присл. до гармоні́чний.
Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (Н.-Лев., II, 1956, 403);
Милувала зір м’яка, ніжна гама її [вази] барв, які дуже гармонічно єдналися і в портреті, і в народному орнаменті (Вол., Дні.., 1958, 23).
Словник української мови (СУМ-11)