гармонічно
ГАРМОНІ́ЧНО, рідко.
Присл. до гармоні́чний.
Люди, як видно, дуже добре позаучували мелодії пісень, бо співали гармонічно й не різнили (І. Нечуй-Левицький);
І як же сяяло його обличчя, коли малі виконавці ставали лавами по обидва боки рояля і співали дзвінко та гармонічно: “Як умру, то поховайте”, “Ще не вмерла Україна” (Л. Старицька-Черняхівська);
Милувала зір м'яка, ніжна гама її [вази] барв, які дуже гармонічно єдналися і в портреті, і в народному орнаменті (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)