гармонічний
ГАРМОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до гармонії (див. гармо́нія¹ 1).
Воздвиженський вторував басом, і тихо-тихо, як дніпрова вода, полилася гармонічна українська пісня (І. Нечуй-Левицький);
Створюючи мелодичну основу пісень, самодіяльні композитори (або творчі колективи) часто запозичують професіональні прийоми гармонічної структури твору (з наук. літ.).
2. рідко. Те саме, що гармоні́йний 2.
Товсті рівні чорні брови, здорові розкішні вуса, чималий тонкий та рівний ніс, чималі темно-червоні губи та здорові подовжасті карі очі. Усе було чимале на його виду, але усе було гармонічне (І. Нечуй-Левицький);
[Макс:] Жодна мускульна робота не обходиться без участі мозку. Наша мета – гармонічний розвиток всієї людини, – і тіла й душі (І. Кочерга);
Чарівність Києва – це гармонічне поєднання старовини з сучасними архітектурними та природними ансамблями (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)