гарячково
ГАРЯЧКО́ВО. Присл. до гарячко́вий.
Очі хлопчика страшні, вони гарячково палають (Донч., V, 1957, 500);
Молодий учитель гарячково думав, зважував усе. Розумів, що виступити повинен так, щоб допомогти учням розібратися в цьому питанні правильно (Збан., Між.. людьми, 1955, 159);
Затуливши долонями вуха, вона гарячкова дочитувала книжку, і в тиші лопотіли сторінки, наче їх вітер перегортав (Коцюб., II, 1955, 220);
Заряджена злою енергією, Мариня так гарячкова почала вижбурювати речі на подвір’я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Вільде, Сестри.., 1958, 456).
Словник української мови (СУМ-11)